ДИСЦИПЛІНИ ЗА ВИБОРОМ  

   

Життя факультету  

   

Наукове товариство студентів та аспірантів  

   

Служби університету  

   


Учасники:









Афоніна Ірина







Бондар Тетяна
народилася 24 жовтня 1987 року в селі Центральному Миронівського району Київської області. Ще змалечку всім серцем полюбила природу та літературу. Кожного дня гармонія з внутрішнім та навколишнім світом породжувала в мені нові нотки творчості та романтики. Потяг до поезії виявила в собі ще в семирічному віці, коли пробувала писати віршики своїм домашнім улюбленцям: котикам та собачкам. Але, звичайно, перший серйозний вірш присвятила мамі. Моє шкільне життя було бурхливим та насиченим: навчатися намагалася лише на відмінно, і хоча зрідка зауваження та двійки за поведінку таки відвідували мій щоденник, це не завадило мені стати Президентом школи і згодом отримати чесно зароблену золоту медаль. Під час шкільного життя я неодноразово приймала участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах, були перемоги і поразки. Та одного разу звання лауреата у обласному конкурсі молодих журналістів відкрило мені дорогу у редакцію місцевої районки. Відтоді я обожнюю роботу кореспондента і мрію стати справжнім професіоналом журналістики. Проте, я вдячна долі,що навчаюся в Інституті історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова. Тут я знайшла вірних друзів, мудрих вчителів та свого коханого чоловіка.    



Гунь Мар’яна Олександрівна.
Народилась я зимового вечора 13 січня 1989 року у звичайній робітничій родині.
Все життя я була звичайною дівчинкою, правда, в дитинстві занадто любила побігати з хлопчаками та полазити по деревах. Виростала я в мальовничому селі Цвіткове в самому серці Черкащини.
Навчалась я в загальноосвітній школі, закінчила навчання на ”відмінно”. Не можу сказати, що в мені проявлялось лідерство , але я часто брала участь у художній самодіяльності, олімпіадах, літературних конкурсах, трохи друкувалася у районній газеті.
Років у 13 я зрозуміла, що можу писати якісь вірші. Вони були “сирі”, дитячі,але це були перші спроби пера . Чи то весна мене надихнула, чи то перша шкільна закоханість…
Згодом постало питання щодо вибору життєвого шляху. Я довго вагалася куди піти, думала про факультет журналістики, але доля розпорядилася інакше.
Я послухала своїх вчителів Пономаренко Оксану Олександрівну і Марію Петрівну. Я все життя буду вдячна їм за підтримку і пораду. Так я  опинилась у Києві, вступила до НПУ ім. М.П.Драгоманова. Тепер я студентка ІІ курсу, майбутній історик і не шкодую про це .
Я захоплююся археологією, історією фортифікації, мрію об’їздити Україну, обожнюю природу. 
Моє життя – це друзі, величезний світ, який треба пізнати і, звичайно, поезія. Художник творить пензлем, а я -  словом. Через вірші я самовиражаюсь і кожен з них – це окрема історія, окрема частинка мого серця. Вперше я подаю їх на широкий загал. Комусь сподобається, комусь  ні, але я писала про те,  у що вірила, чим жила. Мої вірші – це моє життя ,таке, як воно є.






 Журавльова (Завалій – дівоча) Людмила Віталіївна.
  Народилася 15 травня 1989 року у сім’ї службовців за адресою с. Стайки Кагарлицького району Київської області.
  1995 року пішла до першого класу Стайківської ЗОШ І – ІІІ ступенів, яку закінчила у 2006р. з достатнім рівнем знань. Під час навчання брала активну участь у літературних конкурсах та нагороджена почесною грамотою Асоціації письменників України ім. Т. Г. Шевченка.
 У 2006р. вступила до Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова на історичний факультет.
  18 вересня 2008р. вийшла заміж за Журавльова Максима Миколайовича.
 Зараз є студенткою третього курсу вищезазначеного ВУЗу. 

                 





Кава

 



















Ксенія






















 А.Недиба


















Шеремета Олександр














Сироїд О.